Книга: Микола Джеря

Создатель: Нечуй-Левицький Іван .

«Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка»,— так описує І. Нечуй—Левицький чарівну природу місцевості, де жила сім'я Петра Джері. Усе його господарство — невеличка Книга: Микола Джеря хата, оточена старим садком, вербова кошара й хлів. Гордістю сім'ї був Джерин син Микола: «Чорне волосся на голові, чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій свиті. Запалене лице було гарне, але дуже молоде. Червоний пояс обвивався, наче гадюка, кругом узкого стану».

Від природи Микола — мрійливий Книга: Микола Джеря хлопець. Якось уві сні він побачив дівчину—мрію, почув, як вона співає. А если зустрів наймичку з сусіднього хутора, що стояла в березі, брала воду й співала, вона здалася йому саме тією дівчиною зі сну:

«Микола вгледів її узкий стан, сорочку з товстого полотна, червоне намисто на шиї, вгледів її лице Книга: Микола Джеря з чорними бровами». Дівчина пішла, а Микола вже тільки й думав про неї. Потім знов побачив Нимидору (так звали дівчину всі, хоч насправді піп дав їй ім'я Минодора, бо був злий на її батька) на вулиці і, познайомившись, дізнався, що вона сирота.

Втім Миколина мати, Маруся Джериха Книга: Микола Джеря, «вже немолода молодиця, бліда, з темними очима, з сухорлявим лицем», і слухати не хотіла про бідну невістку. Вона так обожала свого сина і так високо його цінувала, адже Микола був не тільки вродливим та роботящим, а ще й талановитим: «А все же мій Микола вивчився читать, дякувати Господу милосердному. Як Книга: Микола Джеря заспіває мій Микола в церкві, то я й сама не своя». Джериха мріяла одружити сина з багатиркою Варкою. Але Микола був байдужий до Варки.

Після відпочинку у неділю всі повиходили на панщину. Вийшла й сім'я Джері. Ось здесь на полі Микола й заговорив з Нимидорою. Вона розповіла йому Книга: Микола Джеря про свою сім'ю, про наймитування в дальнего родича Арбуза. Увечері хлопець запросив Нимидору на вулицю, де вони були разом з іншими хлопцями та дівчатами. Нимидора затрималась, за що її насварила Кавуниха. Зустрівшись з Миколою, дівчина произнесла, що не піде більше на вулицю, бо хазяйка забороняє. Микола запропонував їй побратися Книга: Микола Джеря. Если він повідомив про своє рішення батьків, мати пожалкувала, що ЇЇ невісткою не буде багатирка Варка, але батько, розсудивши, відповів: «...про мене, й сватай, если вона не больна й не ледащиця».

Перед Покровою молодих просватали. Та Нимидора була не з їхнього села, і Миколі довелося йти просити дозволу Книга: Микола Джеря на одруження в її пана. Пан був небагатий, не відпускав своїх дівчат заміж у чужі села, і одказав, що дасть згоду лише тоді, если якась вербівська дівка вийде заміж в його село. Молодята засмутилися, але на щастя «один скрипчинський парубок посватав вербівську дівчину». Миколине весілля відгуляли на славу: «Випили всю Книга: Микола Джеря горілку, та ще й не стало; поїли цілу діжку солоних огірків, цілу діжечку кислої капусти, поїли весь хліб, всі паляниці».

Скінчилося свято і почалися будні. Знов осавула їздив на коні понад дворами й загадував усім на панщину до току. Если в сім'ї зайшла мова про те, що Книга: Микола Джеря треба буде відробляти позичені на весілля гроші, Джериха потайки знов пожалкувала за Варкою, згадавши легку Нимидорину скриню. Але молода дуже раділа з того, що в неї тепер є сім'я, і навіть не помічала недобрих свекрушиних поглядів у свій бік.
Другого денька всі вийшли на панщину. Микола, дивлячись на незліченні Книга: Микола Джеря скирти панської пшениці, вперше висловив думку, якої батько навіть злякався: «Нащо то одному чоловікові так багато хліба? »

«Микола замовк, а його думка не замовкла».

Окрім роботи на полі, дівчата й молодиці мусили ще прясти панське прядиво. І знов—таки Миколу непокоїла думка: «Нащо його Нимидора виновата прясти не собі Книга: Микола Джеря і йому на сорочки взимку, а комусь іншому...»

Настало літо, настали й жнива. Люди прогуливались на панщину. Сипалося своє жито, і Микола з батьком на четвертий денек вийшли на власне поле. Аж здесь з'явився осавула. Молодий Джеря не витримав і став сперечатися з панським наглядачем. Смілива Книга: Микола Джеря поведінка кріпака обурила пана, і він наказав вибити різками всіх, хто вийшов працювати на для себя.

Після цього Микола з Нимидорою вижали своє жито вночі. Та пан тепер уже мав Миколу на прикметі як мятежівника.

Восени Нимидора народила дочку. Молода жінка побоювалась, що піп дасть і доньці чудне Книга: Микола Джеря ім'я, та дівчинку окрестили звичайно — Любкою. Вже на третій денек осавула приїхав гнати Нимидору на панщину й ударив її нагайкою по спині. Побачивши в дружини синяк на спині, Микола скипів, а в душі його з'явилась думка помститися за для себя, за батька, за Нимидору.

Час ішов. Сім'я мала сплатити Книга: Микола Джеря подушне, грошей не було, і довелося продати кабана, якого годували собі на Різдво. Самі ж усю зиму їли пісний борщ та кашу. Від такового злиденного життя заслаб і помер старий Джеря, перед смертю наказавши синові «не зачіпать осавули, не зачіпати пана та робить мовчки панщину».

Весна не Книга: Микола Джеря принесла радості. Микола ходив сумний та невеселий. Думки про несправедливість не давали йому спокою. Джериха порадила синові піти помолитися до Києва, та його відповідь її злякала: «Коли є той Бог на світі, то він Бог панський, а не мужицький, бо все добро оддає панам, а нам не дає нічого Книга: Микола Джеря».

Влітку люди знов пішли працювати на панщині. А осавула застеріг пана, що Микола мятежує селян. Пан Бжозовський нахвалявся віддати Миколу в москалі.

Налякана цими погрозами мати благала Миколу скоритися.

«— Не діжде він того! — крикнув Микола, і його очі заблищали, неначе хто кинув двома іскрами, як у того вовка».

Так і сталося Книга: Микола Джеря. Если пан Бжозовський зібрав селян і оголосив, що дає за боту лише малий сніп, Микола вийшов уперед і сказав панові, що люди підуть жати до графа.

Незабаром Микола з Нимидориним родичем Арбузом і ще чотирма товаришами подався до Канівщини, в Стеблів. Там втікачі влаштувалися на сахарні. Велика кількість механізмів Книга: Микола Джеря уразила селян. Однак згодом вони звикли до их і працювали поряд з такими ж самими бідарями. Звикли до механізмів, та не звикли до несправедливості, яка і здесь панувала. За цей час Микола «так помарнів і змінився на обличчі, що його тяжело було впізнать. Блискучі карі очі Книга: Микола Джеря наче погасли, лице постарілось, рум'янець пропав».

1-го ранку до казарми забіг Арбуз і повідомив, що бачив пана Бжозовського. Пан дійсно дізнався про втікачів і приїхав на сахарню. Роззлючені селяни вирішили добре провчити пана. Вночі вони прийшли до заїзду, де той ночував. Побили осавулу, та втік сам Бжозовський.

Знаючи, що Книга: Микола Джеря це їм так не минеться, селяни пішли зі Стеблева.

Опинилися втікачі на Черкащині і вирішили й там найнятися до сахарень. Умови були ще гірші, ніжу Стеблеві. Хазяїном сахарень був скупий жид Бродовський. Він вирахував із заробітку бурлаків, що тільки міг, і в кінці місяця вони отримали якісь копійки.

З горя Книга: Микола Джеря Микола з товаришами пішли в шинок і пропили за ніч все, що заробили.

Прийшла зима. Робітники, які жили впроголодь у брудних холодних казармах, хворіли й помирали. Вербівські втікачі надумали рушити отдалі, та 1-го вечора звалився з ніг Арбуз. У гарячці хворий згадував своє село, рідну сім'ю, просив Миколу Книга: Микола Джеря розповісти про нього жінці й дітям. На Джерю найшла туга. Він пригадав Нимидору, доньку, батька з матір'ю... Після смерті Арбуза бурлаки вирішили йти на «широкі херсонські степи».

На одному з привалів до их прибився незнайомий чоловік. Він виявився бувалим бурлакою на ім'я Андрій Корчака. Корчака Книга: Микола Джеря і став їхнім ватажком. Микола Джеря з товаришами пішли працювати до 1-го пана. Заробивши трохи грошей, вирушили отдалі, до Дністра.

Після тривалої важкої мандрівки втікачі опинилися в Бесарабії. Місцеві пани охоче приймали на свої землі українських селян, бо мали багато землі, та замало людей. Корчака, який тепер був за старшого, домовився Книга: Микола Джеря працювати за те, щоб їх перевезли на той бік лиману і приписали до посаду бурлак.

У тому посаді замість померлих у книжки записували нових людей і давали їм прізвища небіжчиків. Бурлаки тепер були записані під прізвищем Посмітюхів.

Вони найнялися до рибалок. Если риба в лимані закончила ловитися, отаман Ковбаненко з Книга: Микола Джеря ватагою зібралися додому. З ними попливли і бурлаки. Довелося колишнім селянам і на морі побувати, і скуштувати тяжкого рибальського хліба. З'явилися в их нові знайомі. Сім'я отамана жила в селищі, його жінка й дочка навідувалися до рибалок — привозили їжу, забирали рибу. Микола сподобався отамановій Книга: Микола Джеря дочці, але це тільки завдало йому жалю. Він згадав свою Нимидору, маленьку дочку, і сум оповив його душу. Так і окрестили рибалки Миколу Смутком.

Як минуло літо, отаман став ділитись заробітком. Рибалки заробили чимало грошей і вирішили добре погуляти. Приобрели в Акермані новий одяг, найняли музик і пристали до 1-го Книга: Микола Джеря шинку. Микола сидів смутний, та товариші зачіпали його, намагаючись розвеселити. Не втерпівши, молодий бурлака пішов у танок. Лише на третій денек рибалки повернулися до роботи, пропивши багато грошей. Корчака з кількома вербівськими бурлаками понапивавшись, попався на крадіжці й потрапив до поліції. Після цього становий зібрався налетіти на хутір Книга: Микола Джеря і половити всіх бурлак.

Отаманова дочка Мокрина попередила Миколу, і він відплив на човні у море. Там чекав, поки Мокрина подасть сигнал. У морі його застав дощ, знялася буря. Тільки на другий денек Мокрина змогла доставити йому їжу й питну воду. Вона перевезла Миколу в очерети й там освідчилась йому в коханні Книга: Микола Джеря. Молодий чоловік довго вагався, згадуючи свою дружину. Але ж Мокрина врятувала його від поліції. Вона, така красива й молода, була поряд, а Нимидора далековато...

Відразу після того, як Микола покинув Нимидору, вона мусила йти на панщину. Кожного вечора молодиця чекала на свого чоловіка, і їй здавалося, що Книга: Микола Джеря він десь близько.

Минали роки. Нимидора була начебто й не вдовою, але не мала чоловіка. Стара Джериха чекала сина 10 літ, а на одинадцятий померла. Невістка рыдала за нею, як за рідною матір'ю. Залишилась у неї одна втіха — дочка Любка. Тільки й минуло дівці шістнадцять років, як до Книга: Микола Джеря неї вже й старостів заслали. «Нимидора справила сирітське весілля без батька й прийняла зятя в прийми в свою хату».

Нимидора стала слабувати і дедалі частіше згадувала Миколу, плекаючи надію хоч перед смертю його побачити. Останнім часом він снився їй у страшних химерних снах.

Тим часом звідкілясь пішла чутка про волю. Нимидора Книга: Микола Джеря зраділа, вона сподівалась тепер, що Микола повернеться додому.
Не діждалась. Померла.

Всі люди жалкували за Нимидорою, а найбільше — Любка.

А Микола все служив забродчиком у Ковненковій ватазі. Мокрина обожала й чекала його, відмовляючи всім женихам. Заміж вийшла тільки через рік після того, як Микола покинув хутір. А сталося Книга: Микола Джеря це після сварки, если він ледве не побився з отаманом.

Тим часом Бжозовський влаштував лови на втікачів. Миколу разом з іншими бурлаками спіймали й посадили до в'язниці.

1-го денька їх повели до суду, та замість судового вироку прочитали листа про волю. Не вірячи почутому, бурлаки довго не могли Книга: Микола Джеря придти до тями. Аж потім зібралися й пішли до рідних домівок.

Двадцять років перебували вони у мандрах. Жутко й боляче було повертатися додому. «Чи застанемо живими своїх?» — гадали бурлаки.

Діставшися села, Джеря став розпитувати про свою сім'ю. І здесь дізнався, що Нимидора померла, а дочка вийшла заміж... Увійшов до Книга: Микола Джеря хати, та Любка його не впізнала, не зраділа й тоді, если Джеря сказав, хто він такий: «Перед нею стояв зовсім чужий для неї чоловік».

Доживав старий Джеря віку дочки, пораючись коло пасіки та згадуючи свою молодість, дружину, свої поневіряння по світу.

На пасіку приходили діти слухати «чудової казки—пісні пасічника Книга: Микола Джеря Миколи Джері».



kniga-adresovana-studentam-i-prepodavatelyam-psihologicheskih-medicinskih-pedagogicheskih-fakultetov-vuzov-sootvetstvuyushim-specialistam-stremyashimsya-k-glubokomu-i-vsestoronnemu-izucheniyu-psihoanaliticheskoj-teorii-i-praktiki.html
kniga-adresuetsya-psihologam-razlichnih-napravlenij-biologam-filosofam-a-takzhe-studentam-gumanitarnogo-i-biologicheskogo-profilya-stranica-5.html
kniga-amerikanskoj-pisatelnici-ursuli-le-guin-poznakomit-vas-s-volshebnikom.html